Як це було
в інших

Скриншот із загального чату — там усе сказано.

Простіше було сказати голосом, ніж написати.

Записав коротко, що змінилося за дев'ять модулів.

Прийшла з питанням, на яке вдома ніхто не відповідав. Тут на нього відповіли прямо, без утішань. За півроку зрозуміла, що перестала сперечатися із собою через дрібниці — просто бачу раніше, ніж реагую.

Записав коротко, що змінилося за дев'ять модулів.

Прийшла з питанням, на яке вдома ніхто не відповідав. Тут на нього відповіли прямо, без утішань. За півроку зрозуміла, що перестала сперечатися із собою через дрібниці — просто бачу раніше, ніж реагую.

Сказала це голосом на зустрічі. Перенесли сюди руками — так відгуки з чатів потрапляють на сайт.

Це відгук, надісланий через форму на сайті. Він має чекати на ваше рішення і не показуватися людям, доки ви його не відкриєте в управлінні.

Дякую за Зум! Дуже актуальні для мене зараз теми, усе це якраз зараз проходжу і шукаю відповіді, розбираюся що є що. Дякую хлопцям за питання і велике спасибі, Учителю, за такі розгорнуті відповіді 🙏

На 1-й хвилині дивляння в небо внутрішній Діяч сказав: «Годі стояти без діла — подивилася і пішли». Я розпізнала Особистість і як вона мене смикнула — і далі стояла під дощем і дивилася. Потім з’єдналася з хмарами і відчула їхню «просто-буттєвість». Це слово прийшло в моменті й означало, що в хмар немає Треба, Навіщось чи відзвітувати перед кимось — вони просто йдуть за власною природою. Відчула усмішку і легкість. Мить завершення була ніби хвилин за 5. Але коли глянула на годинник — виявилося, я залипала на хмари 20 хвилин. Час ніби зупинився.

Зранку почала перечитувати свій щоденник від ухваленого рішення змінити діяльність. Зупинялася на деталях, намагаючись знайти ключі, підказки, повторювані візерунки. Цікаво себе читати, хоча під час писання іноді не бачила сенсу. Уперше побачила це як інструмент, яким можу користуватися не лише для спостереження за собою, а й для пошуку взаємозв’язків, підказок — до чого йду.